Миропомазання – це одне із християнський таїнств, яке виникло у  ІІІ ст. нашої ери. Воно було продовжено  адептами  Ісуса Христа – апостолами.  Апостоли  вибирали  достойних осіб   для  посвяти Богу. У  книзі Діянь  апостолів згадується про обрання  семи дияконів.  Проходив  обряд посвяти таким чином: апостоли дотримувалися посту, читали молитву і покладали руки  на обраних, в той момент  на них невидимим чином сходила благодать Святого Духа, яка освячувала усіх.

У православній традиції воно поєднується одночасно з хрещенням, малій дитині  помазують усі тілесні члени,  промовляючи таку формулу: «Печать дару Духа Святого!»

У  католицькій традиції  миропомазання  отримало іншу назву – конфірмація. Це таїнство має право звершувати єпископ, а священик – в екстрених  випадках або за особливим дорученням єпископа. На думку Західної церкви,  якщо людина була охрещена дитям,  то конфірмація проводилась  в підлітковому і юному віці (7-12 років), так як дитина не усвідомлює цього, а це чиниться над свідомою людиною.

У протестантській традиції  Миропомазання,  як таїнство  не визнають. Конфірмація насправді  складається  із сповідання віри, морально – повчального слова пастора і його молитви  за  особу – конфірматора, після цього випробовування церквою, можна свідчити про його входження  до церковної громади. Вона проводиться над особами усвідомленими у  віці 13-14 років.

У реформованій  сучасній іудейській традиції – це  церемонія громадянського повноліття, де на відміну від Бар Міцви,  учасник підтверджує свою вірність цінностям іудаїзму і  заповідям Тори.

Спеціально для сайту  www.repolit.com